«Найбільша ставка в цій війні — це майбутнє Європи»

Інтерв‘ю з французьким співаком, що захищає майбутнє України.

— Хто Ви і що робите в Україні? Ви досить далеко від дому.

— Взагалі, я — вдома. Я обрав своїм домом Україну вже років 7 тому.  Я живу тут зі своєю сім’єю, зі своїм найбільшим скарбом, моєю дочкою Мією.  Я розумію, що зрозуміти це важко, не відвідавши самому, але повірте, через 2 тижні перебування в Києві, я вирішив залишитись в Україні. Я продовжив займатись творчістю, як артист і як співак. Я закохався в українську музику і почав популярізувати українські класичні і народні пісні.  В протидію російському впливу, що є дуже сильним тут. Я відмовився від концертів в Росії і вирішив ніколи не співати російською мовою.

— Ви  говорите доволі патріотично, тож як впливає на Вас війна?

— Війна вдарила дуже боляче, тим більше, що я маю так багато друзів серед військових. В 2014-му ця масштабна сьогодні війна розпочалася анексією Криму і агресією Росії на сході України. Тоді українська армія лише починалась, сьогодні від неї залежить життя  України. Два роки тому я почав допомагати армії жилетами, оптикою, коптерами. Наразі, мало хто вірить, але рівно рік тому я забив тривогу, коли росія почала накопичувати свої війська на кордоні з Україною.  Як я знав одним з перших?  Дрон реєстрував війська задовго до того як вони перейшли до атаки. Щодо мене, то я не вояк, але я намагаюсь робити все, що можу для підтримки тих, хто бореться з окупантами.  Якщо їм потрібне обладнання, я намагаюсь їм допомогти його роздобути. Також я намагаюсь пояснити різним ЗМІ, що насправді відбувається в Україні.

— І що ж відбувається в Україні насправді?

Послухайте, Кремль намагається знищити цю країну.  Не лише державу, але всю українську ідентичність. Путін вважає, що Україна не має права на існування, всі розмови про кордони — це лише відмовка, вони продовжують те, що розпочали в 2014 році. Це не спецоперація, це війна, де цивільні і поміж них — діти- гинуть або травмуються на довгі роки.

— Хіба європейці це бачать не так само?

Ні, не думаю.  Якби це було так, їхня реакція була б сильнішою і швидшою. Я думаю що російська пропаганда мала свій ефект, і поселила в людях сумнів. Вони не завжди знають хто є хто і чому вірити.  Це великий план насправді: 25-30 років інфільтрації в ЗМІ країн Європи, створення шпигунських мереж, колабораціоністів і прихильників по всій Європі, через наприклад RT Sputnik News, розміщення інтернет тролів, залучення місцевих блогерів, створення проросійських сайтів, ютуб каналів.  Тож коли хтось шукає інформацію щодо поточних подій, дуже просто потрапити до російськоі версії реальності, навіть не знаючи цього. Росіяни — майстри цього, і вживають тонкі засоби розповюдження «руского міра». «Документальний» фільм про Майдан, «Маски» — хороший тому приклад.  Як виявилось, це був проект, спонсорований росіянами, що подавав російську версію подій в центрі Києва, що призвели до вигнання проросійського президента В. Януковича. Коли це стало зрозуміло, було вже пізно: «документальний» фільм вже йшов на Сanal+ французького телебачення.

— Тож що є так званий «рускій мір»?

Брехня, альтернативна реальність. Утримання людей в темряві, обробка мізків, винищення тих, хто наважується мати свою думку. Як совєти, перш за все, Сталін. А тепер дії Росії в Україні — це остаточне підтвердження: найтемніші дні СРСР в адаптованому вигляді, Кремль фактично веде неосталіністську політику. Російські телеграм канали гордо демонструють, як російські солдати встановлюють радянські прапори над завойованими містами, більше і більше з‘являється портретів диктатора. Думаю, Росія ніколи не дивилася в очі своїй історії, натомість вони переписали її, реабілітувавши одного з найжорстокіших світових диктаторів ХХ-го ст. Ігноруючи злочини ГУЛАГу, терор, повальні вбивства сталінського режиму. Думаю, вони «забули», як вчинили голодомор в Україні в 1932-33. Думаю, в Росії не знають, як впродовж століть влада Росії знищувала українську мову, культуру, ідентичність. Адже саме це вони зараз роблять і на окупованих територіях: впроваджують рубль, нав‘язують російське громадянство, змушують бізнеси реєструватись на російських територіях, збираються відкривати школи з російською програмою, але саме страшне, вивозять тисячами українських жінок і дітей до таборів у Росії, викрадають, катують і вбивають чоловіків — посадовців, активістів, проукраінськи налаштованих. Не кажучи про страшні злочини, що відкрились після звільнення окупованих територій і від яких здригнувся світ. Історія повторюється, та Європа майже нічого не робить. Гірка іронія в тім, що росіяни називають нацистами українців. 

— Тобто, Ви не думаєте, що НАТО становило будь-яку загрозу для Росії?

Чи НАТО вторгається в ваші країни? Анексує їх? Ні. Країни подають на вступ до НАТО, тому що бояться того, що сталось з Україною, бояться руського міра. Звичайно, ми не знаємо, що сталось би, якби НАТО не розмістили ракетні системи в країнах, близьких до Росії, чи якби Україна ніколи не розглядала би можливість вступу до НАТО. Але є прични і є наслідки. Росія порушила свої обов‘язки в 2014-му, при цьому, як і зараз, найбільше постраждало російськомовне населення сходу України. Постає питання: від чого власне Росія звільняє людей: від життя і від майбутнього?

— Ваша позиція відверто антиросійська. Ви не боїтесь, що це може бути використано проти Вас, і може вплинути на міру довіри до Ваших слів?

Дивіться, я розумію, що перш за все жертвами російської пропаганди є самі росіяни. Коли розпочалася війна, багато українців в телефонних розмовах з друзями і родичами в Росії сповіщали останніх про бомбардування. І ім не вірили. І з ходом війни росіяни прийняли літеру Z як символ власного патріотизму. Я впевнений, що багато росіян проти війни, але все ж вони становлять безсилу і безголосу меншість. Вони не мають ніякої ваги. Бездіяльність — це співучасть.

— Коли Ви думаєте, війна закінчиться? 

Для цього потрібно остаточно перемогти Росію за допомогою санкцій. Україна самотужки не може перемогти таку велику країну, і потрібна вся можлива допомога, щоб захистити її кордони. На жаль, багато європейських країн продовжують купувати нафту і газ, погоджуючись на російські умови сплати в рублях. Також багато компаній не залишили Росію. Такі як, скажімо, французька Ашан.

— Але ж, не припиняючи бізнес з Росією, вони фактично фінансують путінський режим і його війну в Україні.

Я думаю, вони хочуть закріпитися на окупованих територіях, це видно по їхніх діях. Якщо вони анексують схід і південь, то будуть вважати будь-які військові дії України атакою на Росію. Думаю, вони прагнуть саме цього, мати привід атакувати знову. Я впевнений , що вони будуть атакувати, зараз вони перегруповуються. Якщо чутки правдиві і Путін хворий, він захоче увійти в історію як державник, що відродив Російську Імперію, і неважливо, якою ціною, кількістю крові. Також, не забувайте, історію пишуть переможці, а ми вже бачили і бачимо, як Росія переписує історію.

— Для співака Ви дуже добре поінформовані.

Я живу тут вже 7 років. Читаю новини і вивчаю країну. Маю зв‘язки серед військових, тож маю інформацію, що не завжди доступна широкій публіці. Не кажучи вже, що нещодавно я почав співпрацювати з Інформаційно-аналітичним центром національної безпеки України

— Як Ви думаєте, що вирішується в цій війні?

Майбутнє України. Невинні люди гинуть, та, на жаль, більшість Європи і Світу спостерігає байдуже.  Я знаю, непросто зрозуміти, що тут відбувається, тому що європейці не пережили і не переживають те, що пережили і переживають українці, і вони просто хочуть повернутись до свого життя. Але де гарантія, що ця війна не дійде до Європи? Тоді європейці не зможуть дивитись в інший бік. Я думаю, ми мусимо вирішити, в якій Європі ми хочемо жити: в такій, що діє, готова на жертви і має позицію, коли такі ж європейці виборюють своє право на існування, чи такій, коли заради власного комфорту ми закриваємо очі перед дуже реальною загрозою. Ми готові бути людьми, що здригаються від однієї думки про конфронтацію, і від власного страху ми дозволяємо військовим злочинам залишатися безкарними, чи ми готові відстоювати так звані європейські цінності? Тому що однією з таких цінностей є свобода. І саме свободу виборює Україна.

Автор Daniel Kiss

ДЖЕРЕЛО

Be the first to comment on "«Найбільша ставка в цій війні — це майбутнє Європи»"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*